Російська Військово-медична академія, Санкт-Петербург, Росія

В останні роки в Росії відзначено значне зростання числа любителів підводного плавання (дайверів). З цілої низки причин організаційного, соціального і медичного характеру слідом за ним стався сплеск декомпресійний захворюваності. Серед аквалангістів переважно зустрічається гостра декомпресійну хвороба (ОДБ) легкого ступеня тяжкості, але описуються і більш важкі випадки (1).

Недостатня профілактика декомпресійний хвороби у аквалангістів-любителів обумовлена наступним. По-перше, часто знання любителів підводного плавання в області специфічної водолазної патології є недостатніми. Це відбувається як через малу кількість навчальних годин, що відводяться на вивчення профілактики декомпресійний хвороби, баротравми легенів, кисневого голодування, баротравми вуха і т.д., так і з-за поширеного помилкової думки, що зазначена патологія, в тому числі і ОДБ легкого ступеня тяжкості, безпечні захворювання. Недооцінка ОДБ легкого ступеню тяжкості і безсимптомного декомпресійну газоутворення призводить до розладу здоров\’я водолазів і аквалангістів, яке спостерігається як у найближчий, так і у віддалений період: формується хронічна хвороба декомпресійну (2,3). Нами виявлені істотні зміни в клітинах легенів, печінки, нирок, головного мозку тварин після одноразового і багаторазового впливів підвищеного тиску повітря, які не приводять до розвитку ОДБ (4), а також порушення функціонального стану серцево-судинної системи у випробовуваних після декомпресії у барокамері при строгому дотриманні існуючих режимів (5,6). Читать полностью »